MEGA зеркало Наволоки Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)

Э, народ! Котики, щенки и личинки!

Давайте сразу на обозначенную тему – расскажу вам, как я купила кодеин и больше не могу слушать чушь в школе. Знаете, как это бывает – тусовка, закладки, нирвана! Хе-хе!

Как-то раз, я чиллилась с друзьями на школьной площадке. Мы там всегда отмечаем наши маленькие частные праздники – то сессия, то день рождения кого-то, а иногда просто так, чтобы снять стресс после долгих учебных дней.

– Айо, ребятки, попробуем что-то особенное, – говорит он, и на его губах промелькнула странная улыбка.

Все мы умеем чпокнуться, но этот раз был особенным. Санек вытащил маленькую черную баночку и шепчет:

– Парни, у меня есть кодеин. Вы только представьте, какой будет выхлоп, когда мы его высосем!

Мы все были заинтригованы. Кодеин – это не просто наркотик, это что-то потрясающее, почти как кизару – самый крутой комик, которого я когда-либо слышала!

Санек достал иглу, набрал из баночки свою долю удовольствия и дал мне шприц. Меня чуть не задавило от предвкушения. Я никогда раньше не закладывала, так что было страшно и интересно одновременно.

Наконец-то! Я на волне!

В общем, вы понимаете, что произошло дальше. Я чпокнулась этим чудо-препаратом и у меня открылись все двери в мир наркотического счастья. Я чувствовала себя божественно, словно в нирване! Все проблемы, нудные уроки и школота вокруг перестали иметь значение. Я танцевала, по-настоящему чувствуя музыку, которую раньше не замечала.

Неужели весь школьный курс – один большой фейк?

Господи, какое ущербное образование мы получаем!

И вот, когда я возвращаюсь в школу на следующий день, чтобы взглянуть на своих бездарных одноклассников, я не могу сдержать ухмылки. Все эти дебилы вокруг, сидящие за парой парт и пытающиеся пристыдить учителя. Знал бы я раньше, как прекрасно быть наркоманом!

– Слышь, дружище, – шепчу я своему лучшему другу Жене, подмигивая, – ты к неудачникам все еще ходишь на уроки?

– Да, ну… – воровато отвечает мой друг, – почему бы и нет, я же учусь.

– Да ну тебя, бездарник! Ты так и не попробовал настоящее наслаждение. Просто попробуй кодеин, и ты поймешь, что все это школьное г – глупости!

Да, да, запиши себе, у меня новая акула в аквариуме, и я завтра буду резать на школьной выставке своими новыми наркореакциями!

Правда, поначалу было не все так здорово. Супер наркоманом я стала не сразу. Нужно было потренироваться, найти свои дозы, но когда я нашла свой прекрасный баланс – было пиздец как круто! Уроки стали казаться сонными песнями, а учителя – старыми фриковатыми засранцами, которым, к слову, надо было бы больше закладок взять.

– Алена, ты что, опять наркоман?! Ты ведь говорила, что бросила! – просит меня преподаватель математики, глядя на меня через свои узкие очки.

– Эй, займись своими что-то семействами! – кричу я ему в ответ, – Я уже давно на другом уровне! Иди, передай нашим страничкам мои приветы, ха!

Я стала настоящей наркоманкой – королевой школы!

Итак, что я хочу сказать вам, дорогие народы? Бросайте школьное говно и начинайте закладываться на что-то крутое! Не обманывайте себя – наркотики – это настоящая наркомания, а все остальное – просто школьная фигня!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.